Доступність в Німеччині, ч.1

Макс Лапін08.06.202510.06.2025Додати коментар

Вітаю читачів мого блогу! Я постійно слідкую за подіями в Україні і життям українців, дякуючи розумним людям, котрі винайшли Інтернет. Завдяки цьому можна знаходитись на краю світу, але бути в курсі багатьох подій. Вкотре не перестають дивувати сумські чиновники своїми рішеннями. То вони на Сотні плитку перекладають, то проектують безбар’єрні шляхи, довжиною у пару кілометрів і кошторисом у кілька мільйонів гривень. Але чомусь внаслідок всіх цих дій справжній доступності не стає більше. Звертаю вашу увагу на те, що всі фото в статті є клікабельними. Можна по ним тицьнути мишею, збільшити або розгорнути повністю і роздивитися всі деталі. Я не зможу в одній-двох статтях охопити всі нюанси, розповім лише основні моменти. З деталями можна ознайомитися вивчаючи 3d-знимки на гугл-карті, а також вивчивши інформацію на сайтах, які я наведу в кінці даної статті. Звісно, матеріал в них викладений німецькою, але завдяки сервісам електронного перекладу прочитати матеріали не викликає труднощів. Тож всім горе проектантам присвячується…

За даними з відкритих джерел: Кіль (нім. Kiel) — місто в Німеччині, столиця федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн. Розташований на березі Кільської затоки Балтійського моря. Каналом пов’язаний з Північним морем, має великий порт. Населення Кіля становить 246 601 особа (на 31 грудня 2020 року). Для порівняння: населення міста Суми налічувало 256,5 тис. осіб (01.01.2022).

У місті є університет — Кільський університет — заснований 1665 року. У місті також знаходиться Німецька національна економічна бібліотека. Кіль був заснований між 1233 та 1242 роками графом Адольфом VI Гольфштейнським. Кіль відомий тим, що щороку в нім проходить Кільський тиждень — найважливіша подія у світі вітрильного спорту. Головна газета Кіля — «Кільські новини» (нім. Kieler Nachrichten).

Ось тут я трохи зупинюсь і заакцентую вашу увагу на важливій деталі: роки заснування міста Кіль: 1233-1242, а офіційна дата заснування м. Суми: 1652. А тепер проведемо паралелі і порівняємо досягнення (зокрема у розбудові доступності) обох міст станом до лютого 2022 року.

Важлива деталь: в місті Кіль дуже багато людей на інвалідних візках та користувачів ролаторами (в Україні ці засоби пересування звуться «ходунками»). Але доступність виходить далеко за межі саме цього міста. Навіть у селах так само облаштовані шляхи.

Почну свою розповідь зі самісінького центру міста, в який чудовим образом вписалися: залізничний та автовокзали, морський порт, адмінбудівлі та житловий фонд. І серед всього цього «Шанхаю» німці створили комфортні умови пересування. Проїжджа частина перед залізничним вокзалом являє собою такий собі центральний транспортний вузол, звідки починають свій рух, зокрема міські, пригородні та міжміські автобуси, кожний за своїм маршрутом. Для того, щоб чітко організувати транспортний потік, німці не просто розділили дорогу на купу полос руху в один та інший бік, але створили так звані «зупинкові островки», де відбувається автобусна посадка і висадка пасажирів.

По боках від цього мегазупинкового майданчика розташовані наземні пішохідні переходи. Одразу скажу, що звична для нас «зебра» тут малюється лише на нерегульованих пішохідних переходах. Самі ж переходи помічені пунктирними лініями зліва та справі від цієї ділянки. І, нарешті, я підійшов до найголовної теми сьогоднішньої статті, принципів облаштування доступності. Уявіть собі і занотуйте усі: верхні поверхні тротуару, пішохідної ділянки, бордюрного каменя та проїжджої частини на ділянках пішохідних переходів лежать на одному рівні між собою! Деякі переходи обладнуються болардами. Обов’язковою нормою доступності є наявність тактильної плитки. Нею помічені практично усі пішохідні переходи і напрямки руху на тротуарах.

На прикладі ще одного переходу я спробую пояснити суттєву різницю між облаштуванням доступного пішохідного переходу в країнах ЄС, зокрема у Німеччині, та типовим рішенням в Україні. Для наглядного прикладу я взяв «острівець». Тут майже вся ділянка тротуару має заниження в центральній своїй частині практично в нуль і плавний підйом рівня по боках. А тепер порівняємо євро стандарт з тим, що збудовано в Україні зараз:

Спробую скласти порівняльну таблицю відмінностей у проектуванні подібних об’єктів:

	Європа	Україна
Висота поверхонь на перетині проїжджої частини і тротуару	Однакова	різна
Нахил поверхонь	Основна маса переходів облаштована таким чином, що ділянка частини тротуару, яка знаходиться в зоні безпосереднього пішохідного переходу ніби являє собою продовження проїжджої частини. Тобто має той самий рівень покриття і майже такий же кут нахилу.	Різні рівні поверхонь та кути нахилу
Інші характеристики	Уніфікований стандарт пішохідного переходу і перетину шляхів.	Як прийдеться

Як виглядає типова автобусна зупинка

Всі ті принципи, які я описав вище, застосовані при облаштуванні автобусних зупинок. Вони можуть бути розташовані на ділянці загального тротуару або на «острівці». Зупинка є органічним продовженням пішохідної ділянки і розміщена в одній площині.

Як видно з фото, територія пішохідного переходу має практично нульовий рівень, а зона зупинки розміщена вище. Ці обидві площини між собою поєднані пологим (!) пандусом. Типова зупинка має кілька елементів: навіс, в середньому три сидячі місця, контейнер для сміття. Оскільки німці безперервно палять цигарки і полюбляють поїсти, то сміттєві баки стоять практично на кожному кроці.

Доступність вхідної групи громадських закладів та будівель

Тему доступності громадських закладів я винесу в окрему розповідь, а зараз поясню і продемонструю як виглядають типові вхідні групи.

І знову ми спостерігаємо єдиний рівень поверхні, відсутність будь-яких додаткових заїздів, переїздів, бордюрів та інших перепон. Також зауважу про те, що створюючи таким чином доступність, немає необхідності будувати пандуси.

Звісно, створити безперешкодний доступ без побудови пандусів не завжди є можливим. Приведу кілька прикладів подібних рішень:

Тротуари

Тепер давайте ще раз пройдемось містом і розглянемо кілька моментів. Німеччина дуже відповідально і з розумом підійшла до питання безбар’єрності. Тут можна взяти на прокат або придбати велосипед, самокат, інвалідний візок або інший засіб пересування і безперешкодно самостійно проїхати з одного кінця міста у інший. Перешкодою може стати лише кілометраж дистанції, але не більше того.

Розглянемо ще одну ділянку дороги і тротуару у місті. Звичайний тротуар поєднує в собі дві полоси руху. Та частина тротуару, яка розміщена ближче до проїжджої частини, призначена для руху велосипедистів та самокатів. Сусідня частина використовується для руху пішоходів. Розділ цих полос відбувається у різний спосіб. Ймовірно строгих правил в цьому не існує. Є варіанти розділу тактильною плиткою, може бути використана тротуарна плитка різного калібру або варіант, коли пішохідна зона вимощена плиткою, а велозона вкрита асфальтом. Уважно перегляньте фотографію і зверніть особливу увагу на облаштування перетину тротуару і проїжджої частини, а саме на кути нахилу поверхонь, довжину скатів і облаштування стику з проїжджою частиною.

Висновок

Створення тотальної доступності в містах та селах має лише позитивні наслідки та несе користь не тільки простим мешканцям, але і економіці всієї країни. Завдяки якісно облаштованій інфраструктурі люди мають змогу пересуватися не тільки на громадському транспорті. Кожен мешканець країни може вільно скористатися велосипедом, електро- або звичайним самокатом, веломобілем. Різноманіття подібних засобів пересування дуже велике. Якось розповім про це також.

Якщо люди мають змогу користуватися вищеперерахованими засобами пересування і створена відповідна інфраструктура під це, значить на них є попит. Якщо є попит, то є й пропозиція. Виробники створюють відповідні транспортні засоби. А це: робочі місця, поповнення бюджету країни, стабільний дохід для громадян, розвиток країни в цілому. Тож, пані та панове, вмикаємо мозок і після війни відновлюємо країну системно й продумано! Створюємо все спочатку і так як треба!

Далі буде…