Вітаю читачів мого блогу! Днями у фейсбуці побачив інформацію про розробку нового проекту реконструкції простору інклюзивної бібліотеки №11 у Сумах. Звісно, наші «добрі» люди почали хейтити цей проект, мовляв не на часі. Ймовірно багато з цих людей вважає, що після війни всі повернуться додому і ще років 40 зачекають поки в країні з’являться гідні умови для житті. Особисто я вважаю, що готувати проекти можна і потрібно вже сьогодні, а їхні засади повинні базуватися на європейському і світовому досвідах. Давайте разом розглянемо цей проект і спробуємо порівняти з європейськими рішеннями.
Приблизно так виглядає територія перед бібліотекою станом на зараз. Більше 10 років на добровільних засадах я пропрацював в цьому закладі, займаючись організацією дозвілля для людей з інвалідністю. Вся наша багаточисельна аудиторія (більш ніж 40 осіб), особливо взимку, стикалась з рядом проблем вже на ганку бібліотеки:
- фактична відсутня можливість під’їхати до ганку, не заважаючи вільно рухатись іншому транспорту;
- невідповідність властивостей існуючого покриття тротуару і ганку елементарним вимогам безпечного і комфортного пересування. Взимку, коли волого або морозно і випадає сніг, зайти на ганок неможливо (дуже слизько);
- вхідні двері подвійні, оснащені доводжувачами і обидві відкриваються лише назовні. Цей факт максимально ускладнює процес потрапляння візочників до закладу і у зворотньому напрямку.
А тепер уявіть новоспечених людей з інвалідністю, які все життя мали змогу повноцінно жити, вільно пересуватися на будь-яких поверхнях. Під час війни вони отримали ушкодження різної складності і опинились на місці існуючих людей з інвалідністю. Відчують те, що ми відчуваємо все життя. Як гадаєте, які думки з’являться в їх головах?
Тепер давайте розглянемо реальні европриклади, які можуть вирішити якщо не всі, то більшість проблем точно.
Що потрібно передбачити на території перед бібліотекою та яким чином це можна реалізувати.
- В зоні входу до бібліотеки необхідно передбачити зручні паркувальні місця для авто, якими приїжджатимуть люди з інвалідністю (і не тільки), а також їхній безперешкодний маршрут від парковки до приміщення бібліотеки.
Повинен зазначити, що безбар’єрна паркова в Кілі запроектована біля значимих об’єктів. Взагалі, по причині великої концентрації авто, з парковками є велика проблема. На фото зображений приклад безбар’єрного облаштування тротуарів по обидві сторони проїжджої частини, що дозволить будь-кому безперешкодно пересуватися територією. Ну а щоб цей комфорт був максимальний, то в цій зоні можна встановити світлофор з кнопкою «на вимогу».
Такий «регулювальник» знаходиться у «сплячому» стані доти, доки хтось не натисне цю «чарівну» кнопку. Через кілька секунд світлофор активується, вмикає зелене світло для пішоходів і червоне для транспорту. Подібних переходів в німецькому місті Кіль чимало.
2. Облаштування вхідної групи
Як мені повідомили розробники проекту, передбачене автоматичне відкривання вхідної двері. Це відбувається після натискання спеціальної кнопки, яка розміщена (за проектом) по ліву сторону від людини, яка стоятиме перед входом. Подібний варіант розміщення цієї кнопки саме в такому відношенні до дверей існує в Європі насправді, але я зустрічав лише у мобільних туалетах автоматах. В цьому випадку виникає необхідність робити зайві маневри на візку, щоб потрапити у двері. Ось так це виглядає на відео.
Якщо людина замешкається, то двері можуть почати зачинятися, не дочекавшись поки людина заїде. Зізнаюсь, це особисто мій досвід і реальний тест-драйв перших місяців користування цими технологіями. Коли мова йде про приміщення, то тоді кнопка розташовується зі сторони відкривання дверного полотна і на відстані, яка більша за ширину дверного полотна.
З внутрішньої сторони, перед виходом, теж встановлюється така кнопка. Вона може розміщуватися вже ближче або далі від дверного отвору, зазвичай з правого боку від стоячої перед дверима людини, спрямованої назовні.
Є ще один важливий момент по відношенню до облаштування вхідної групи: в Європі вхідні тамбури облаштовують лише зовнішніми дверима, які відкриваються всередину приміщення. Звісно, є винятки з правил. З чим це пов’язано – не знаю, але це факт, який варто впроваджувати в Україні. Також тут немає ні подвійник, ні потрійних дверей.
3. Внутрішнє облаштування простору
Якщо оцінювати проект внутрішнього простору в цілому, майже не погано. Єдиний простір, спокійні кольори, багато вільного місця, який можна використовувати для проведення масових заходів. Але, мені здається, ми забули організувати простір для читання як книг, так і періодики. В соцмережі багато хто каже, мовляв, «Хто вже читає книги? Всі в телефонах, компах і планшетах». Ми рухаємося до Європи, а тут, принаймні у Німеччині, люди читають доволі багато, активно і всюди. Нажаль, я досі не заходив тут до жодної бібліотеки, навіть на екскурсію. Але, як полюбляють казати німці, я провів невелике дослідження в інтернеті і зібрав кілька прикладів того, як місцеві бібліотеки виглядають зовні та всередині. Ось кілька прикладів:
Бібліотека №11 має кілька напрямків діяльності. Під кожну з них необхідно облаштувати простір, а саме:
- локація, де люди читатимуть книжки та періодику;
- воркзона, яка облаштована комп’ютерами з доступом в Інтернет;
- майданчик для проведення масових заходів.
Згідно з ескізами проекту, все це ніби і запроектовано, але не все зрозуміло. Коротко опишу своє бачення ситуації.
Локація, де люди читатимуть книжки та періодику
Архітектура Німеччини має свої особливості, а саме – великі панорамні вікна. Звісно, є винятки, але тенденції саме такі. Зона читання розташована біля вікон, а на випадок недостатнього денного світла над кожним столом розміщена лампа. Яким чином все це передбачено у проекті реконструкції сумської бібліотеки я не зрозумів.
Проглядаючи фотографії місцевих бібліотек, я натрапив на цікаву воркзону з комп’ютерами. Вочевидь на них зберігаються електронні та аудіо книги, а також, ймовірно, є доступ в Інтернет. Уважно розглянувши зображення, можна зробити кілька важливих висновків:
- комп’ютери розміщені таким чином, щоб світло з вікон і від приборів освітлення не відбивались в моніторах;
- кожне робоче місце має додаткове штучне освітлення.
Майданчик для проведення масових заходів
Тут не можу передати якійсь євро досвід, не було можливості вивчити тему, але з власного досвіду скажу наступне: я, особисто, в бібліотеці організовував культурні заходи для людей з інвалідністю. Крім екрану з проектором для проведення заходів залучалося музично-акустична апаратура, яку необхідно десь розмістити, підключити, налаштувати і т.д. Оскільки кімната для заходів є загальнодоступною, то ми вимушені щоразу збирати і розбирати цю апаратуру. Такі маніпуляції призводять до зношування комунікацій і з’єднань. Як побажання: потрібно запроектувати стіл зі спеціальною надбудовою, яка б дозволила надійно зачинити і сховати апаратуру від сторонніх очей, не проводячи щоразу її демонтаж. Визначити місце розміщення цього столу і передбачити там розетки.
Я довго думав чи варто в цій статті ще підіймати тему громадських туалетів і щодня переконувався у необхідності цього. Тож, поїхали!
Як я не однократно зазначав у своїх статтях, німці не уявляють своє життя без трьох речей: комфорт, їжа і туалет. Місто Кіль, це одна велика локація для фестивалів. За літо тут проводять безліч культурних заходів. Про їжу та напої я розповім детально іншим разом, а зараз повернуся до туалетів.
Серед українців є уява про те, що громадські туалети тут на кожному кроці. Частково це правда, а частково ні. Справа в тому, що тут безліч кафе і ресторанів. Саме при них функціонують громадські туалети. Завдяки безбар’єрності цих закладів, вбиральнями може скористатися людина на візку. Нажаль, звісно, трапляються й винятки.
Ці туалети мають частково обмежений доступ, вони закриті на замок. Якщо такий туалет функціонує при якомусь закладі, то можна попросити персонал його відкрити. У людей з інвалідністю, яким встановлено ступінь втрати здоров’я від 70% і вище, мають право отримати в органі міської влади так званий «євроключ». Це звичайний ключ єдиного зразка, яким можна відкрити будь-які безбар’єрні громадські туалети. Шикарне рішення!
Взагалі тут функціонують кілька видів громадських вбиралень:
- при закладах;
- вбиральні-автомати;
- біотуалети;
- туалети на колесах.
Перед тим, як продемонструвати кожний з них, надам трохи загального опису. Безбар’єрні стаціонарні туалети – це кімната приблизно квадратної форми з середньою площею до 10 м. кв. Оснащені унітазом, пісуаром, укомплектовані туалетною бумагою, паперовими рушниками, електросушаркою для рук. Є рукомийник та пелінальний стіл. Біля унітазу передбачені відкідні поручні. В залежності від типу туалету, його оснащення може відрізнятися. 99% таких туалетів є чистими і охайними.
Трохи нюансів: у підлозі передбачена лівнівка. Якщо кімната квадратної форми, то лівнівка розташована в середній частині вбиральні. Якщо прямокутна і мийка з унітазом рознесені, тоді їх дві, відповідно біля мийки та унітазу. Процес зливу води в унітазі також мають певні нюанси. Така кнопка може бути розташована в трьох місцях: на задній стінці, вмонтована у поручні біля унітазу, а в одному місці зустрічав взагалі чудове рішення в плані доступності: гумова кнопка вмонтована у підлогу. Щоб активувати злив води, на неї можна стати ногою, або наїхати інвалідним візком.
Коли у місті проводяться масові заходи, фестивалі та інше, тут можна зустріти біотуалети, туалети на колесах або туалети на базі морських контейнерів. Розкажу пару слів про туалети на колеса: це причіп закритого типу, зі стінами і перегоротками. Тут є все те обладнання, що в звичайних туалетах, навіть передбачений туалет для візочників, з пандусом. Я трохи полазив в інтернеті і зрозумів, що ця технологія особо не нова, вона є навідь в Україні. Але у мене питання: чому ми досі вимушені лазити по кущах і справляти свої потреби де та як прийдеться? Знов можна все списати на війну?! Ну а тепер туалети в картинках:
Дуже сподіваюсь, що мої спостереження і наполеглива праця не стануть холостим пострілом в нікуди, а стануть каталізатором для розвитку нашої безбар’єрної інфраструктури. А основою нових українських проектів стануть європейськи норми, а не недолугі українські недоДБНи, які писались просто зі стелі. Насправді, скільки вже подібних проектів було у нас, застосовувались останні тенденції невідомо кого і чого. А доступності як не було так і немає. Сподіваюсь, зараз щось змінеться на краще!
Далі буде…
