Сьогодні продовжу висвітлювати проблему, описану у публикації від 23.11.2019 р. Мій шановний читач може подумати, що я лиха людина: «подумаєш – позбавили можливості користуватися водою та каналізацією на півроку». Зовсім ні! Ця історія отримала не зовсім адекватний розвиток. Забігаючи на перед – скажу, що для України подібні «пустощі» виявляються нормою. Але про все по порядку!
Після завершення активної фази історії з трубопроводами, які через півроку відновили комунальники, я почав аналізувати ситуацію. Чиновники всіх рівнів, сумські – особливо стосовно мене вчинили цілу низку правопорушень. Для початку пройдемося за Цивільним кодексом України
:
Цивільний кодекс України
Стаття 316. Поняття права власності
1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 317. Зміст права власності
1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Стаття 319. Здійснення права власності
1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства.
3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
4. Власність зобов’язує.
5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Стаття 321. Непорушність права власності
1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
3. Примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Стаття 327. Право комунальної власності
1. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
2. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Зовсім не потрібно бути експертом з права, щоб зрозуміти просту істину – за всіма статтями так чи інакше мої права були порушені. Мене позбавили можливості повноцінно користуватися власним майном. Влада всіх рівнів та правоохоронні органи просто розвели руками, не діяли (хоча ні – писали «відписки»! Вони працювали!).
Їхня бездіяльність призвела до того, що людина, фактично, опинилась на вулиці. Так, саме на вулиці! Тому що скористатися туалетом було можливо лише там (а читачам нагадаю, що на календарі був кінець листопада, ХХІ століття). Водопостачання квартири також регулювалося краном, який знаходиться в коморі, доступ до якої був обмежений.
Ще один кричущий факт: неодноразово місцева влада мені «наполегливо рекомендувала» вселитися у квартиру батьків, де є п’ята частина моєї власності! Я вважаю, не треба пояснювати, які статті законів порушено у цьому випадку.
Планово-бюджетна комісія: допомогти можемо, але не хочемо!
У пошуках виходу із ситуації, я був змушений написати лист голові планово-бюджетної комісії Шилову В.О. У своєму зверненні я детально виклав суть проблеми та звернувся з проханням виділити кошти для придбання пристосованого до потреб людини з інвалідністю житла. Виклав аргументи того, чому саме ПБК має це зробити:
- сумські чиновники перешкоджають відновленню трубопроводів та поновленню водопостачання моєї частини квартири;
- моє житло раптом стало непридатним до проживання, незважаючи на те, що у квартирі все необхідне вже давно було встановлене та благополучно експлуатувалося. Чиновники раптом побачили порушення будівельних норм, про що раніше й не йшлося;
- я не мав можливості мешкати у власній квартирі, але, увага, щомісяця оплачував комунальні послуги (світло, газ), за які справно здійснювалися нарахування!
- І нарешті, чиновники завдали мені моральної та матеріальної шкоди!
ПБК цілий рік розглядала мою проблему і вдавала, що шукала шляхи її вирішення. Неофіційно Шилов В.А. заявляв, що зробить усе можливе для вирішення проблеми. Що ж в результаті? Пропоную подивитись відеосюжет – нарізку із засідань планово-бюджетної комісії. Самі все зрозумієте!
Кримінальну справу відкрили… та закрили!
Через місяць після вчинення протиправних дій громадянкою Середою В.В. (22.12.2018 р.), поліція порушила кримінальну справу за статтею «Самоправство» (ст. 356 КК України). Стаття передбачає покарання у вигляді:
- штрафу у розмірі до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- виправних робіт на строк до 2 років;
- позбавлення волі на строк до 3 місяців.
Займатись розслідуванням було доручено старшому слідчому Сумського відділу поліції Лінок Н.В. Кілька місяців поліція думала над тим, куди направити слідство! Проблема полягала у тому, що чоловік Середи В.В. – колишній співробітник, тоді ще, міліції та екс-дільничний району, де розташований будинок та квартира фактичного мого мешкання. Цей факт сильно ускладнив становище співробітників поліції та суттєво вплинув на процес розслідування кримінальної справи.
У підсумку, я і мій батько були допитані і складено протоколи допиту. Знову процес розслідування був поставлений на паузу (створювали видимість активної роботи). Через деякий час довелося піти на прийом до начальника обласної поліції. Там миттєво зрозуміли суть проблеми та зібрали цілий консиліум. Оскільки місто Суми та його інфраструктура мають особливий рівень доступності для маломобільної групи населення, мої інтереси представляв мій батько.
Історія отримала несподіване для потерпілої сторони продовження. Дружний колектив поліції почав переконувати батька, що доцільно закрити справу! Батько згоди не дав. У ході цієї зустрічі з’ясувалося, що Середа В.В. навіть не була допитана у цій справі! Як таке могло статися, нам ніхто чітко не пояснив (громадянка Середа по телефону вкрила працівника поліції матом і на тому все розслідування завершилося!) З того часу жодної інформації про хід слідства я не отримував.
17 грудня 2019 р. на електронну скриньку поліції я направив запит із проханням надати інформацію про хід розслідування злочину. Станом на 03.02.2020 жодної офіційної відповіді я не отримав. Неофіційно мені стало відомо про те, що справа №12018200440004350 – закрита!
Соціальний бік справи
Протягом усього листування з місцевою владою чиновники засипали мене звинуваченнями у порушеннях різних норм законодавства. Зокрема, будівельних норм, згідно з якими унітаз та ванна не повинні розміщуватися над житловими кімнатами та кухнею. Стверджували, що моє житло не відповідає потребам людей з інвалідністю та прямо рекомендували «вселитися у квартиру батьків!»
У відповідях Сушкевич В.М. посилається на ЗУ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21 березня 1991 р. № 875-XII.
. Цим законом передбачено процедуру заміни житла, непристосованого до потреб людей з інвалідністю. Давайте відкриємо цей закон і подивимося.
.
ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»
Витяги на тему:
Стаття 4. Діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у:
…
- наданні пристосованого житла;
- сприянні громадській діяльності.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.
Стаття 29. Особи з інвалідністю забезпечуються житлом у порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством і з урахуванням положень цього Закону.
Особи з інвалідністю та сім’ї, в яких є діти з інвалідністю, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Стаття 30. Жилі приміщення, займані особами з інвалідністю або сім’ями, у складі яких вони є, під’їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають особи з інвалідністю, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв’язком.
Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.
Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають особи з інвалідністю, здійснюється підприємствами, установами і організаціями, з вини яких настала інвалідність, а в інших випадках – відповідними органами місцевого самоврядування.
У разі невідповідності житла особи з інвалідністю вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб особи з інвалідністю може провадитись заміна жилої площі.
Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок особам з інвалідністю із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.
Дозволю собі кілька коментарів:
Стаття 4: Діяльність держави полягає у… сприянні громадській діяльності; наданні пристосованого житла.
Вся історія, яка розпочалася ще задовго до 23.11.2018, є наслідком моєї активної громадської діяльності! Оселившись у будинку, мені довелося самому принести сюди цивілізацію. У під’їзді не було освітлення. Пізніше виявилося, що електрощитова вимагає повної модернізації (в один прекрасний день весь будинок поринув у темряву – кілька днів комунальники вирішували проблему в аварійному порядку)! І це при тому, що за кілька місяців до аварії я подавав заяву до ТОВ «Форекс Плюс» із проханням провести ревізію щитової. Прийшла відповідь – електрощитова в повному порядку!
Паралельно мені довелося кілька років вимагати відновлення вуличного освітлення на подвір’ї, під’їзних шляхах до будинку (місцева влада спромоглася лише на тротуарчик шириною в півтора метри. Тепер я мушу все життя чиновникам ноги цілувати!) Сюди можна додати ще безліч фактів. Серед них виокремлю лише кілька:
- накриття новими кришками каналізаційних люків на подвір’ї (попередні виявилися поламаними чи вкраденими);
- промивання каналізаційних труб установкою високого тиску. Мешканці будинку часто стикалися з ситуацією непрохідності каналізаційних систем. Будинок не має гарячого водопостачання та в трубах накопичується жир;
- Будинок 1953 року, має дерев’яні перекриття! Термін експлуатації таких споруд – 50 років. За ці роки, згідно з нормами, споруда має бути двічі капітально відремонтована і пережити кілька косметичних ремонтів. За фактом – жодного капітального ремонту! Будинку вже більше 67 років!
Довелося вимагати від влади, щоб ті організували проведення комплексного обстеження будинку. Департамент інфраструктури, скріпя зубами, знайшов 50 тис. грн. Уклали договір із компанією «Будівельна наука», яка й провела обстеження будинку. Склали кошторис капремонту – 900 із копійками тисяч грн. У результаті вже два роки в жодні титульні списки з капремонту житлового фонду будинок не потрапляє! Мало того, я в очі не бачив цих актів і висновків! Мені надсилали якісь «відписки», в яких, насправді, інформації нуль. Існує реальна проблема з фундаментом, але про його ремонт та посилення навіть думок не виникає! Маю зазначити, що мені досі не надали інформації про його реальний стан! Думаю, здогадатися не складно, якщо візуально оцінити стан несучої стіни будинку.
Тепер поговоримо про «надання пристосованого житла». Вищезгаданий закон передбачає таку норму. Мало того, правовим відділом Сумської міськради було розроблено «цільову програму соціальної підтримки осіб з інвалідністю, які пересуваються на кріслах колісних». Кілька років тому місцева влада проводила «громадські слухання», запросила людей-візочників, аж 5 осіб, і поцікавилася нашою думкою з цього питання. Зібрали побажання та «пішли верстати Програму». У результаті Програма є, але фінанси під її реалізацію бюджетна комісія не може знайти до сьогодні!
Статті 29 та 30 ЗУ про соцзахист регламентують порядок надання житла, черговість осіб, які мають на це право. Загострю вашу увагу на статті 30. Тут розписано оснащення будинку, яке має бути присутнім у житлових комплексах, де мешкають люди з інвалідністю. Жодними «спеціальними засобами» будинок не обладнаний! Тут навіть нема технічної можливості для цього!
Наприкінці мені залишається лише додати: Володимире Олександровичу, Ви зробили «все можливе»! Окреме моє «величезне спасибі» всім чиновникам та держструктурам за «допомогу та розуміння»! Ви мене почули! Показали справжнє обличчя та всі свої здібності! На вас справді «можна покластися»! “Не підведете”!
Максим Лапин
05.02.2020
Comments